21 листопада Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних. Вчення Православної Церкви про Бога, Творця невидимого світу.

Вчення Православної Церкви про Бога, Творця невидимого світу.

Першим у часі й достоїнстві творінням Божим був світ безплотних духів – ангелів. Слово «Ангел» (гр.. ангелос) є найменування служіння, а не природи й означає власне – посланця, вісника. Взагалі служителя. Тому в Біблії цим ім’ям називаються інколи люди, які служать Богові (напр. Малах. 2, 7), єпископи (Апок. 2, 1); навіть неживі речі – знаряддя волі Божої в Псалтирі називаються ангелами (Пс. 77, 49). Але в догматичному вченні ангелами називаються особливі творіння Божі, вищі істоти духовні, обдаровані розумом і волею.

Старозаповітне Одкровення стверджує наявністю ангельського світу в розповідях про багаторазові явлення ангелів людям для сповіщення їм волі Божої і взагалі для виконання наказів Всевишнього. Так, після вигнання Адама і Єви з раю до Його воріт був поставлений херувим з вогненним мечем. І, звичайно, перші люди добре запам’ятали і зрозуміли,хто був цей херувим, силу якого вони не могли здолати й увійти до раю до їхніх нащадків і назавжди утвердилася серед людей.

Така віра, дійсно перейшла до наступних поколінь. Батька віруючих – Авраам, посилаючи слугу свого до Вафуїла влаштувати шлюб свого сина Ісаака з його донькою, від імені Бога підбадьорив його тим, що Господь «пошле ангела Свого перед тобою» (Бут. 25, 7). Яків бачив уві сні драбину, кою сходили ангели, що було символом їхнього постійного спілкуванням з видимим світом (Бут. 28, 12). Те саме говориться і в інших книгах Старого Заповіту: (Числ. 22, 23; Суд. 13, гл.; 2 Цар. 24, 16; Іс. 6 гл.; Ієзек. 10, 8-22. Пс. 148 та ін.).

З Нового Заповіту досить згадати про явлення ангела Захарії і Пресвятій Діві Марії з благовістям. Ангел називає себе Гавриїлом і вісником Божим.

Христос і апостоли часто згадують про ангелів. Так, Господь говорив садукеєм, які не визнавали буття ангелів: «У воскресенні не женяться, ані заміж виходять, а живуть як ангели на небі» (Мф. 22. 30). Апостол Павло в посланні до Колосян, застерігаючи християн від неправильного уявлення про ангелів у деяких лжевчителів, від незаконного служіння їм (2, 18), не заперечує однак нічого проти віри в буття ангелів, а навпаки, підтверджує її. В посланні до євреїв той же Апостол, порівнюючи Спасителя з ангелами, говорить: «Він стільки був вищий за ангелів, оскільки славніше за них успадкував ім’я. Кому бо коли з ангелів сказав Бог: «Ти Мій Син, – Я сьогодні Тебе породив?»І знову «Я буду Твоїм Отцем. А Він Мені буде Сином?». Також коли Він уводить у світ Первородного, то говорить: «І нехай Йому поклоняться всі ангели Божі»(Євр. 1,4-6).

За своєю природою ангели – чисті й досконалі створіння в усьому, хоча разом з тим і обмежені (2 Пет, 1, 4). У Святому Письмі сказано, що вони духи(Євр. 1. 14; Мф. 12, 43; Єф.. 6, 12 та ін.), духи безплотні, бо дух тіла й кісток не має (Лк. 24, 38). Там ніде не згадується про якусь їхню тілесність, навіть подібну до уславленої тілесності воскреслого Господа. Видимі образи, в яких являлись ангели людям. Не належать до їхньої істоти, а є випадкові з Божої волі.

Одкровення показує, що число ангелів дуже велике. Отці Церкви на підставі Святого Письма вказують різницю в чинах ангельських. У шостому столітті св. Григорій Двоєслов говорить про дев’ять чинів ангельських. Те саме після цього повторює св. Іоанн Дамаскін. Згідно з автором книги «Про небесну ієрархію» поділяли дев’ять чинів ангельських на три ступені. До першого відносили серафимів, херувимів і престоли; до другого – влади,сили і господства, а до третього – начала, архангелів і ангелів.

Серафими від давньоєврейського «сераф» – палити фіміам; отже означає «пломеніючий». Пророк Ісайя бачив, що вони оточували престол Божий і співали хвальну пісню Господеві, спалюючи фіміам (6, 2). Вони мали шість крил: двома закривали обличчя, двома ноги, а двома літали. Серафимами вони звуться тому, що пройняті полум’яною любов’ю до Бога і ревною готовністю виконувати його волю.

Херувим – означає зрячий, розуміючий. У видінні Ієзекіля вони обдаровані багатьма очима. Це означає, що вони знаходячись у безпосередній близькості до Бога, розуміють таїни Божественного буття і спасення роду людського. На цю далекоглядність херувимів вказують образи орла і людини, які приписуються їм у тому ж видінні Ієзекіля, а образи вола і лева означають їх силу (гл. 1).

Престоли – деякі ангели з херувимів, на котрих спочиває Бог, як на престолі (Пс. 17, 1; 79, 2), звичайно,не чуттєво, але Своєю благодаттю, особливо наповнюючи нею їхню природу.

Господства – ангели, яким довірене панування над іншими ангелами, нижчими від них. Вони володарюють і над світом людей, навчаючи їх панувати над своїми пристрастями. Про них згадується в посланні до Єфесян: «Яка безмірна велич Його могутності в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його, яку виявив Він у Христі, воскресивши Його з мертвих, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого начальства, власті і сили, і панування, і всякого ймення, названого не тільки в цьому віці, але й у майбутньому» (Єф. 1, 19-21).

Сили – ряд ангелів, яким дано силу чудо творіння переважно перед іншими ангелами. Священна історія подає нам багато відомостей про чудеса, творені ангелами.

Власті – чин ангелів, яким належить влада над видимою природою. Апокаліпсис розкриває, що є ангели, які мають у своїх руках чотири вітри, керують у такий спосіб стихією вітру, а також стихією вогню (8, 7). Вони безпосередньо борються із злими духами і перемагають їх.

Начала – ангели, котрим належить начальство над нижчими духами, державами і народами.

Архангели – благовісних і прозвісники великих таїн Божих. Архангел Гавриїл благовістив Пресвятій Діві Марії про втілення від Неї Сина божого. При голосі труб архангелів буде другу пришестя Христове.

Ангели – нижчий чин духів , які мають найближче спілкування з людьми. Ангели хранителі й наставники людини, супутники протягом усього її життя; вони ж супроводжують душу людини в інше – загробне життя.

Крім згаданих чинів ангельських, як пояснює св. Іоанн Златоуст, є ще імена і класи духів, які будуть на відомі в майбутньому житті. Цю думку він виводить із слів апостола Павла до Єфесян, що Бог посадив Христа вище «від усякого імені, названого не тільки цьому віці, але і в майбутньому» (Єф. 1, 21).

З усіх ангелів виділяються сім вищих, які особливо близькі до Бога і керують усіма ангельськими чинами. В апокаліпсисі св. Іоанна Богослова читаємо: «Благодать вам і мир від Того, Котрий є і був і прийде, і від семи духів, що перед престолом Його» (Апок. 1, 4). І в книзі Товита ангел Рафаїл називає себе одним із семи, що стоять перед Господом (12, 15). За словами св. Димитрія Ростовського, ці сім ангелів за порядком та іменами в своєму чині такі: Михаїл – означає «хто як Бог» або «хто рівний з Богом» (Дан. 10, 18; Іуд. 9; Апок. 12, 7). Він перший або один з найвищих ангелів, служителів Божественної слави. Свята Церква називає його архістратигом безплотних сил. Гавриїл, про якого згадується у книзі пророка Даниїла (8, 16 і 9, 21). Він сам себе називає цим іменем (Лк. 1, 19 і 26), що означає «сила Божа». Він служителем Божественної могутності і вісником таїн Божих. Рафаїл сам назвав себе одним із семи ангелів (Товит. 12, 14-15); ім’я його означає «допомога і зцілення Боже» Уріїл (3 Езд. 4, 1; 5.20) означає «вогонь» або «світло Боже». Він – служитель Божественної любові, запалює серця людські цією любов’ю і освячує розум світлом божественного пізнання. Салафаїл (Езд. 5, 16) означає «молитва до Бога». Він служитель молитви, сам безустанно молиться богові, а також спонукає і навчає людей молитися. Ієгудиїл – служитель Божественних похвал і помічник у подвигах і трудах, який підсилює подвижників для слави Божої клопочеться перед Богом про достойну їм нагороду. Варахіїл – служитель Божих благословень і дарів, які посилаються людям від Бога.

З утвердженням у добрі ангели утвердилися, звичайно, і у відповідному до їх морального стану блаженстві. Блаженство ангелів полягає в тому, що вони повсякчасно бачать у небі лише отця Небесного (Мф. 18, 10), оточують престол Божий (Апок. 5, 2; 7, 11), а від цього не можуть не виникати найбільша радість і блаженство. Перебувають вони також у взаємному спілкуванні найдосконалішої однодумності й любові. Для того в них, звичайно, є своя особлива, їм властива мова, про що згадує і апостол Павло, коли говорить про мови ангельські (1 Кор. 13, 1; 2 Кор. 12, 4). Нарешті, беручи участь у справі спасення народу Божого, вони радіють спасенню кожної людини (Лк. 15, 10), яка має бути спільником блаженства разом з ангелами (Євр. 12, 22-23).

Підготував: прот. Олег Гаркавий

 

About

Також читають...

Your email will not be published. Name and Email fields are required