Перша неділя великого посту – ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я

Перша неділя великого посту – ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я

Перша неділя Великого Посту з давніх-давен називається святом Православ’я. З цією неділею назавжди пов’язані спомини торжества православ’я над всіма єресями, які були в нашій церкві.

Одна із таких єресей – це заборона вшановувати ікони. Тому нині звернімо свою увагу на ікони і яку роль вони відіграють у Христовій Церкві. Початок вшановування ікон відносять до перших часів Християнської Церкви. Іконовшанування в 4-5ст. ввійшло в загальний вжиток у всій Христовій Церкві. Отці і вчителі Церкви у своїх творах зясовували користь, яку вони вносили у справу християнського повчання і освіти. Вони порівнювали їх з книгами, в яких неграмотні люди могли читати про подвиги святих і збуджувати та готувати себе до наслідування їх мужності. Коли ми вшановуємо ікони, ми поклоняємося не матеріалові, з якого зроблена ікона, а через образ тій живій істоті, образ якої написаний на іконі. Бо святі ікони – то образи Бога, в яких Він являвся людям, і образи вірних слуг Божиих – Богоматері, святих ангелів, і святих угодників Божих.

Ми православні вклоняємся і служимо не самим іконам, а тільки перед іконами. Ми молимося і покладаємо надію не на ікони, а на Бога, Який на них зображений. Багато хто із сучасних богословів порівнює іконошанування із шанобливим ставленням до фотографії дорогої людини. «Чолові, перебуваючи тривалий час далеко від рідної оселі, – пише диякон Андрій Кураєв, – дістає фотокартку дружини і цілує її. Чи має право дружина підозрювати його у нечистій пристрасті до фотопаперу та у зраді, і за цей вчинок свого чоловіка подавати на розлучення? Звичайно, що ні. Невже Христос прогнівається на того, хто з любов’ю та молитвою прикладеться до Його розпяття? Звичайно, що не прогнівається. Бо ікона має ті властивості, що дозволяє людині пережити духовне піднесення, наближення до Бога допомагає зрозуміти Боже обявлення.

Історя розповідає що, у 726р. Візантійський імператор Лев Ісарянин видав едикт, яким забороняв вшановувати ікони. Цей імператор був добрий полководець, який прославився своїми перемогами над мусульманами, але невіглас в церковних справах. Він у своїй політиці хотів примирити християнство з ісламом, вважаючи, що перешкодою для цого є вшанування Церквою ікон.

Проти такого розпорядження постав Константинопольський патріарх Герман, його підтримав папа Римський Григорій 2. імператор Лев за свого життя добився винесення ікон з церковних приміщень, однак ліквідувати їх з домашнього вжитку він не зумів. Вшанування ікон переслідувалося майже все 8ст.. У 843р. Коли державою управляла імператриця Феодора, ревна шанувальниця ікон, патріарх. Мифодій зібрав Собор, на якому була підтверджена святість 7 Вселенського Собору, ще раз затверджений долгмат іконовшанування, а анафемі піддані іконоборці. Тобто, офіційно було відновлено іконошанування. В честь перемоги іконошанування повсюди звершувались торжиства, а в столиці були проведені хресні ходи. Це свято припало на першу неділю Великого Посту. Собором було визначено на майбутні часи в день першої неділі Великого Посту звершувати обряд торжества Православ’я який і проводять в наших храмах і понині.

Дорогі браття і сестри, ми від зарання нашого життя зустрічаємось з іконами. Найбільше ікони знаходяться в Божому храмі. Важко собі уявити скільки втратили б наші церкви на духовності, не говорячи вже про їхню красу, якби в них не було іконостасу, якби не було ікон. Звичайно, ми звикли дивитися на ікони, як на церковну обстановку, зовсім не думаючи про те, що вони мають своє завдання.

Завданням ікони є піднести нашу думку, наше серце до Бога і спонукати до Його прослави, тобто наблизити людину до Бога. Ми люди немічні і тяжко нам приходиться утримувати думку на місці, а ікона притягує нашу увагу і тоді ми зосереджені в молитві.

Чому є багато ікон Божої Матері, іноді запитують люди, хоча Вона одна для всіх людей? Кожний митець інакше Її зображує, кожний народ намагається надати Їй своїх національних рис, бо лиш такою Вона, Пречиста, є блища до їхнього менталітету. При тому, часто самі митці, а ще частіше нород надають іконі специфічне ім’я, як «Милосердя двері», «Опікунка страждаючих», «Потіха в нещастю», або в залежності від місцевості: «Почаївська», «Зарваницька» і т. д.

Поміж іконами окрему катигорію творять Чудотворні ікони за допомогою яких діялися чуда. Чудотворні ікони – це надзвичайна ласка Божа, що сходить на людей за гарячу молитву перед ними, особливо перед іконами до Пресвятої Богородиці, бо Вона є нашою заступницею перед Богом і через Її руки переходять наші молитви і прохання, і спливають ласки і благодаті.

Чудотворні ікони – це особливіший скарб, святощі народу, бо це Господь в такий надзвичайний спосіб, дав відчути Свою любов, Своє милосердя. Сила чудотворних ікон в ласках, які можна випросити молитвами перед ними.

Дорогі брати і сестри, вшановуймо ікони з любови до Ісуса Христа, з любови до Божої Матері, до Святих угодників божих, а благословення неба буде з нами. Амінь.

About

Також читають...

Your email will not be published. Name and Email fields are required